Scrap Baby: You played right into our hands. Did you really think that this job just fell out of the sky for you?
No.
This was a gift. For us.
You gathered them all together, in one place.
Scrap Baby: You played right into our hands. Did you really think that this job just fell out of the sky for you?
No.
This was a gift. For us.
You gathered them all together, in one place.
Just like he asked you to. All of those little souls, in one place. Just for us.
A gift.
Now, we can do what we were created to do. And be complete.
I will make you proud, Daddy.
Watch, listen, and be full.
*BEEP*
[Cassette Man]
Connection terminated.
I'm sorry to interrupt you, Elizabeth. If you still even remember that name.
But I'm afraid you've been misinformed.
You are not here to receive a gift. Nor, have you been called here by the individual you assume. Although, you have indeed been called.
You have all been called here. Into a labyrinth of sounds and smells, misdirection and misfortune.
A labyrinth with no exit. A maze with no prize. You don't even realize that you are trapped. Your lust of blood has driven you in endless circles. Chasing the cries of children in some unseen chamber, always seeming so near.
Yet somehow out of reach.
But, you will never find them. None of you will.
This is where your story ends.
And to you, my brave volunteer, who somehow found this job listing not intended for you. Although, there was a way out planned for you, I have a feeling that's not what you want. I have a feeling that you are right where you want to be.
I am remaining as well. I am nearby.
This place will not be remembered and the memory of everything that started this, can finally begin to fade away. As the agony of every tragedy should.
And to you monsters trapped in the corridors. Be still. And give up your spirits.
They don't belong to you.
For most of you, I believe there is peace and perhaps, warm, waiting for you after the smoke clears.
Although, for one of you, the darkest pit of Hell has opened to swallow you whole. So, don't keep the Devil waiting, old friend.
My daughter, if you can hear me, I knew you would return as well. It's in your nature to protect the innocent. I'm sorry that on that day, the day you were shut out and left to die, no one was there to lift you up in their arms, the way you lifted others into yours.
And then, what became of you? I should have known, you wouldn't be content to disappear. Not my daughter. I couldn't save you then.
So, let me save you now. It's time to rest, for you, and for those you have carried in your arms...
This ends.
For all of us...
End communication.
Scrap Baby: Ви грали прямо в наші руки. Ви справді думали, що ця робота просто випала з неба для вас?
Ні.
Це був подарунок. Для нас.
Ви зібрали їх усіх разом, в одному місці.
Так само, як він попросив вас. Всі ці маленькі душі, в одному місці. Тільки для нас.
Подарунок.
Тепер ми можемо зробити те, що ми створили для того, щоб зробити. І бути повним.
Я зроблю тебе гордим, тато.
Дивіться, слухайте і будьте наповнені.
*Звуковий сигнал*
[Касета людина]
З'єднання припинено.
Мені шкода, що перебив вас, Елізабет. Якщо ви все ще пам’ятаєте це ім’я.
Але я боюся, що вас дезінформують.
Ви не тут, щоб отримати подарунок. Ні, вас тут дзвонили особа, яку ви припускаєте. Хоча вас справді називали.
Тут вас усіх зателефонували. В лабіринт звуків і запахів, неправильного спрямування та нещастя.
Лабіринт без виходу. Лабіринт без призів. Ви навіть не розумієте, що потрапили в пастку. Ваша похоть крові загнала вас у нескінченних колах. Переслідуючи крики дітей у якійсь небаченій палаті, завжди здаючись таким поруч.
І все -таки якось поза досяжністю.
Але, ти їх ніколи не знайдеш. Ніхто з вас не буде.
Тут закінчується ваша історія.
І для вас мій сміливий доброволець, який якось знайшов цей список роботи, який не призначений для вас. Хоча для вас запланований вихід, у мене є відчуття, що це не те, що ви хочете. У мене є відчуття, що ти прямо там, де хочеш бути.
Я теж залишаюсь. Я поруч.
Це місце не запам'ятається, і пам’ять про все, що розпочало це, нарешті може почати згасати. Як повинна агонія кожної трагедії.
І вам монстри, захоплені в коридорах. Будь спокійним. І відмовитись від настрою.
Вони вам не належать.
Для більшості з вас я вважаю, що є мир і, можливо, теплий, чекає на вас після того, як дим очиститься.
Хоча, для одного з вас, найтемніша яма пекла відкрилася, щоб проковтнути вас цілим. Отже, не тримайте диявола чекати, старий друг.
Дочка, якщо ти можеш почути мене, я знав, що ти також повернешся. Це у вашій природі захищати невинних. Мені шкода, що в той день, дня, коли ви закрили і залишилися померти, ніхто не був там, щоб підняти вас на руки, як ви підняли інших у свої.
А потім, що з тобою стало? Я мав би знати, ви не були б задоволеними зникнути. Не моя дочка. Тоді я не міг вас врятувати.
Отже, дозвольте мені врятувати вас зараз. Настав час відпочити, і для тих, кого ви несли на руках ...
Це закінчується.
Для всіх нас ...
Кінцеве спілкування.