Vorrei piovesse per sempre
Per chi il rumore della pioggia non lo sente
Abbracciato dalle stelle col sole in tele
Bollino nero sulle strade per le ferie, per la serie
Sanderlei Silveira ® - 2023-07-31T20:11-03:00 - US (BIZ) X
Vorrei piovesse per sempre
Per chi il rumore della pioggia non lo sente
Abbracciato dalle stelle col sole in tele
Bollino nero sulle strade per le ferie, per la serie
Bagagli enormi ed auto piene, bye bye
Dicono: "Tutto esaurito"
Dicono: "Estate ed infradito" e che sono sparito
È la leggenda del 31, tipo: fine, fuochi d'artificio
E sto pensando al mare dall'ufficio
Scrivo in Helvetica nei miei pensieri
Scrivo pochissimo e di ieri, dimmi dov'eri
Ora che quasi mi piacevi
Sto traslocando da due mesi
E sto benissimo se chiedi
Ombrelloni aperti
Ombrelli chiusi, pavimenti
Granite gelate gelano i denti
Telefonate chilometriche con chi non senti
Di solito telefoni non suonano e restano spenti
Poi è presto e il cielo forse è terso
Mangio lento una banale pasta al pesto
Avevo detto "Mai" e invece è adesso
Rileggo, ma poi mi rigiro e mi riaddormento
Solite cose, solite facce, le complicanze
Disegnate a mano dalle distanze
Solitamente sono io, oggi sembro gigante
Solitamente tu sembri distante
E quando parti, poi dove vai?
E quando torni, quanto manchi?
Quand'è che torni di preciso?
Quanti giorni? Che hai deciso?
Dove dormi? Quanto manchi
Quanto manchi
Я хотів би, щоб дощ назавжди
Для тих, хто не чує звуку дощу
Обійми зірками з полотном сонце на полотні
Чорна крапка на дорогах до свят, для серіалу
Величезні сумки та повні машини, до побачення
Кажуть: "Розпродано"
Кажуть: "Літо та шльопанці", і я пішов
Це легенда 31, як: кінець, феєрверки
І я думаю про море з офісу
Я пишу в Helvetica у своїх думках
Я пишу дуже мало і вчора, скажи мені, де ти був
Тепер, коли мені майже сподобалось
Я рухався протягом двох місяців
І я абсолютно добре, якщо ви запитаєте
Парасольки відкриті
Закриті парасольки, підлоги
Заморожені сльози замерзають зуби
Кілометричні телефонні дзвінки з тими, кого ти не чуєш
Зазвичай телефони не дзвонять і не залишаються
Тоді рано, і небо, мабуть, зрозуміло
Я повільно з’їв банальну макарони з песто
Я сказав "ніколи", але це зараз
Я перечитаю, але потім переплю і засинаю знову
Звичайні речі, звичайні обличчя, ускладнення
Рука, витягнута з відстаней
Зазвичай це я, сьогодні я виглядаю гігантською
Зазвичай ви здаєтесь далекими
А коли ви їдете, то куди ви йдете?
А коли ти повертаєшся, як довго ти не вистачає?
Коли саме ти повертаєшся?
Скільки днів? Що ви обрали?
Де ти спиш? Скільки ви сумуєте
Скільки ви сумуєте